Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

За демократію на танках

Максим Кухар, економічний аналітик


Всі ми звикли до глузувань над тим що відбувається в країні. Лунає багато критики та жартівливих порівнянь. Але ми й самі не помітили, як залишились наодинці зі своїм сміхом.

В РФ, Білорусі, Середній Азії  вже не сміються давно. Там дозволено або палко захоплюватись тим що відбуватися, або мовчати. Перестали сміятися вже і у Польщі, Угорщині, Туреччині, Чехії, Греції, Італії, Словаччині – там до влади прийшли сили, що бачать своєю власністю монополію на правду.

Звичайно, там вас ще не потягнуть до буцегарні за критиканський пост у ФБ, але в маргінали обов’язково запишуть – адже ви проти відродження нації від віковічного пригноблення, яке очолює сонцеликий лідер країни.

І це жахливо, що зараз десятки країн у Європі та Азії повторюють таку відому помилку. Але що сталося – те сталося. І тепер, коли багато народів пішли по шляху штрафного кола історії, нам слід зберегти свій унікальний статус – демократичної країни, де є свобода.

Не тільки тому, що демократія це запорука економічного розвитку. Але й тому, що демократія це високий рівень власної свободи і прав кожного, не кастрований якимось авторитарним лідером бюрократичної державної піраміди.

З викладеної ситуації випливає два висновки. По-перше, треба подякувати народу України за пару революцій, що відігнали від країни привид однодумності. А також політичним лідерам різних партій за те, що маючи час від часу інструментарій для придушення опонентів, ніколи не використали його на повну потужність.

І другий висновок з ситуації – нашу свободу доведеться захищати. Ви самі бачите, що в десятці сусідніх країн до влади приходять люди, що мають мапу своєї країни разом з шматками територій сусідів. Тобто те, що на практиці зробив Путін, подумки та в програмних документах вже зробили сучасні лідери Польщі, Угорщини, Туреччини, Чехії. Це значить, що і підуть вони по шляху РФ, тільки з запізненням у декілька років.

Все це покладає на нашу країну особливе завдання. Нам не тільки доведеться відстоювати демократію у себе, а і повернути її сусіднім народам.

Адже все дуже просто. Ми вже років зо три мовчки спостерігаємо, як у Польщі закривають опозиційні видання. В результаті суспільство сусідньої країни втратило певні стримуючи демократичні важелі. Як результат – ми отримали неспокій в стосунках і завуальовані територіальні претензії на основі прадавніх історій.

Також ми 20 років спокійно спостерігали за становленням неосталінізму в РФ – і отримали війну та захоплення наших територій.

З цього висновок може бути тільки один: кожна сусідня країна, що втратила демократію та перейшла до авторитаризму, дуже скоро принесе нам та іншим народам біду.

Це дуже незвична для нас роль, але доведеться її на себе приміряти – цивілізованими або військовими методами захищати демократію у себе та в інших країнах. Так, це здається непосильним завданням, але іншого шляху нема.

Адже ви тільки-но уявіть: якщо і ми втратимо демократію, то Східна і Центральна Європа будуть нагадувати збіговисько кумедних тираній, що будуть гризтись між собою то за нафту, то за образи дідусів. І з цією жалюгідною перспективою ми не можемо і не повинні миритися.

Чи вдасться нам? Звичайно, що так. Адже антична демократична Греція не одне сторіччя вистоювала проти сусідніх тираній. А демократичний Ізраїль вже 60 років перемагає східні деспотії. Так що і у нас все вийде.

 

 

Січень 29, 2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *