Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

Вийти із замкненого кола

Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи, співзасновник платформи Нова Країна


Щоб стати успішною, Україні час зруйнувати старі радянські інститути. Це зрозуміло. Але якщо нічого не побудувати натомість, ми так і житимемо на будмайданчику, серед розрухи та сміття

Питання, чому одні країни успішні й багаті, а інші ні, займало розуми вчених не один десяток років. Сьогодні відповідь відома: успішними й багатими стали ті, яким вдалося збудувати ефективні інститути. Суди, незалежні від бажань правителів. Державну службу, незмінну під час зміни влади. Поліцію, яка підпорядковується закону. Парламент, підзвітний виборцям.

Слабкі, корумповані та неефективні пострадянські державні інститути потрібно зруйнувати — необхідність цього сьогодні усвідомлюють усі мислячі громадяни. Однак що далі?

Нині у країні період руйнування інститутів, і це зрозуміло: необхідно розчистити будмайданчик. Але не можна обмежитися демонтажем: інакше вакуум швидко заповниться — або неформальними, або чужими інститутами. Параліч правоохоронних органів на початку 1990-х заповнили неформальні системи охорони порядку й арбітражу. Параліч влади в окремих регіонах створює простір для сепаратизму і терористичних організацій. Туди, де немає своєї армії, входить чужа.

Революція потрібна для руйнування неефективних інституцій. Але перманентна революція завжди пожирає своїх дітей: на зміну революціонерам приходять ультрареволюціонери, які відсторонюють (а в деяких випадках і розстрілюють) перших. Їм на зміну прийдуть ще радикальніші сили, які зроблять із ними те саме. І так до того моменту, поки на випаленому полі не з’явиться Наполеон або Сталін, який завершує епоху революції повною зміною правил гри. Диктатори завжди розквітають на згарищах інститутів. Тому будь-якій революції потрібно вчасно завершитися та перейти до еволюції. Тільки так можна захистити суспільство від вигорання й диктатури.

Прийшовши до влади під гаслом руйнування старого, нинішні еліти активно взялися за справу. Однак руйнування без подальшого будівництва створює той самий вакуум, те саме попелище, на якому розквітне кривава квітка.

Ось вам кілька прикладів.

Суди. Політичні попередники зберегли систему ручного управління судами, аби мати інструмент боротьби з опонентами. Тепер вони самі під прицілом тих самих кишенькових суддів, яких виплекали. Нинішній владі дуже зручно зберегти цю систему, однак вона сама незабаром може опинитися під ударом тих, хто прийде їй на зміну. Чи знайдуться колись сили розірвати порочне коло? Або десятиліттями одні й ті самі судді будуть садити (з порушенням всіх мислимих норм) представників попередньої влади на догоду наступної і так далі?

Державна служба. Причина існування держслужби полягає в тому, що суспільство потребує проектів, довших, ніж каденції політиків. Під це визначення підходить практично будь-яка реформа (від освітньої до оборонної) і будь-який великий інфраструктурний проект. Ось чому настільки важлива незмінюваність головних держслужбовців під час зміни влади, інакше довгострокові зміни будуть неможливі. Зараз ми бачимо хвилю, що змітає старих корупціонерів, на зміну яким приходять професійні та порядні нові обличчя. Однак збереження революційного порядку означає, що ці нові обличчя будуть точно так само зметені за наступної зміни влади. Не виключено, що під час реваншу їх замінять на раніше звільнених попередників — «міцних господарників» старого зразка. Знову замкнене коло.

Іноді здається, що національним видом спорту України є біатлон: раз у раз не потрапляючи в ціль, Україна біжить додаткове штрафне коло.

Революційний порядок означає, що правила переписують під конкретних людей. Гасло інституційного будівництва протилежне: правила важливіші, ніж імена та бажання правителів, начальників і командирів. Тільки так виникає основа для розвитку та зростання.

Будь-яка революція у чітко визначений момент має змінитися постійним порядком. Будь-який кризовий менеджмент має бути заздалегідь обмежений у часі, інакше кризові менеджери будуть підтримувати кризу, а не долати її. Не можна щороку починати будівництво з нуля, відкидаючи все, зроблене раніше.

Роботи з руйнування мають бути обмежені в часі та просторі. Так будмайданчик обмежують, щоб забезпечити безпеку тих, хто зовні, і збереження тих, що всередині. За розчищенням майданчика має негайно слідувати будівництво, захищене від руйнування тими, хто прийде згодом.

Інакше будемо вічно жити на будмайданчику, серед розрухи та сміття, без тепла і світла. А зима близько.

Джерело: https://nv.ua/ukr/opinion/reforma-derzhavnoji-sluzhbi-ta-sudiv-yak-ukrajini-dosyagti-uspihu-novini-ukrajini-50060512.html

Грудень 21, 2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *