ВІЙНА ІДЕНТИЧНОСТЕЙ
Лариса Ніцой
На восьмому році війни Московії проти України частина вітчизняної та світової еліти нарешті почала розуміти, що це не політичний конфлікт, а війна національних ідентичностей, тобто війна цінностей.
Для посполитого населення цінності та ідентичності зазвичай треба вербалізувати, унаочнювати. І тут війна переходить з площини збройного протистояння двох держав у культурно-ідеологічне протистояння московсько-православної цивілізації (за визначенням Олександра Савченка) проти україно-европейської цивілізації.
В повсякденному житті посполитих українців це може проявлятися, наприклад, в появі на їхніх телеекранах телесеріалу «Крєпостная» про життя російськомовного дворянства в колонізованій Московською імперією Україні та телесеріалу «Кава з кардамоном» про українську шляхту та польську аристократію в Україні та їхню боротьбу за відновлення незалежності та суверенітету проти влади Австро-угорської імперії. Відчуйте, як то кажуть, різницю.
Яскравим прикладом вербалізації українськости стали гривневі купюри із зображенням давньоукраїнських князів та гетьманів. Особливо в частині того, як їх зображувати: безбородими вусанями чи по-московські бородатими.
Навколо випуску купюри номіналом у 1000 грн. також виникла корисна дискусія: кого зображувати академіка Вернадського чи Степана Бандеру. Вірю, що наступна купюра таки отримає зображення Провідника ОУН-УПА.
А тепер про головне, заради чого я це пишу. Під час Форумів освітян, на яких я викладаю питання висвітлення в підручниках історії проблеми етногенезу української нації, я знов і знов переконуюся в тому, що наша, українська сила – в усвідомленні своєї історичної тяглости. Водночас, це й смертельна зброя проти наших ворогів. Тому, було б дуже добре розмістити на нових гривневих монетах чи купюрах зображення наших прадавніх пращурів, наприклад скитського царя Атея (ІV ст. до н.е.) та золотої пекторалі.
Велика Скитія за Геродотом – від Дунаю до Сіверського Дінця, від Причорномор’я до Десни і Прип’яті, Мала Скитія – півострів Крим з містами Неаполь (Новгород), Корчив і християнськими традиціями ІV ст.н.е. повинні стати українськими не лише в монографіях науковців, а й в повсякденному житті пересічних українців.