Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

Параска Плитка-Горицвіт: Гомер Гуцульщини

Підготував Семен Запорожець

У Мистецькому Арсеналі відкрилась виставка “Подолання гравітації” гуцульської художниці, фотографині, письменниці Параски Плитки-Горицвіт.

Параска Плитка-Горицвіт – людина Відродження: вона фотографувала і малювала, писала книжки і сама видавала їх, робила «витинанки», водила екскурсії горами, співала в хорі. При цьому вона не така відома, як Марія Примаченко та Катерина Білокур, хоча її спадщина величезна: 4000 фотографій, близько 500 рукотворних книжок, сотні графічних творів, скульптури і вишивки.

Виставка “Подолання гравітації” важлива не лише тому, що це перша в Україні спроба музеєфікації творчості Параски. Це ще й розмова про те, наскільки вільною може бути людина всупереч часу, обставинам і громадським очікуванням. Параска народилася 1927 року і виросла в селі Криворівня на Івано-Франківщині; в 16 років самостійно дісталася до Німеччини, щоб здобути освіту, але замість цього потрапила на заробітки в сім’ю, де була нещасною. Повернувшись додому, стала зв’язковою Української повстанської армії, за що 1945 року була заарештована радянською владою і відправлена до Сибіру. Параска повернулася додому в 27 років, після дев’яти років таборів – відомо, що в селі до неї ставилися обережно, тримали дистанцію, бо боялися реакції влади.

У таборах вона познайомилася з юним грузинським художником, з яким довго переписувалася та в якого закохалася. Параска встигла переслати собі додому адресу коханого, проте батьки не схвалили цей зв’язок і батько знищив листа, тому Параска втратила зв’язок із коханим. Після повернення додому дівчина не змогла простити батька за такий вчинок, тому жила окремо і, пам’ятаючи свою любов, на все життя залишилася самотньою.

Параска прожила в Криворівні до самої смерті 1998 року: не вийшла заміж, не народила дітей, не вела господарства (на запитання: “А як і на що вона жила”, задане під час екскурсії, одна з співкураторок виставки, Катерина Радченко відповіла: “Їжу їй приносили мати і сестра, а жила Параска дуже аскетично”). Недовгий час Параска пропрацювала в місцевому лісництві: на першу зарплату купила фотоапарат, на другу – фотозбільшувач. Творчість замінила їй все інше, після себе художниця залишила величезний архів фотографій, картин, скульптур і зроблених вручну книжок, на вивчення яких знадобляться роки.

“Дослідники звернули увагу на Параску ще в 1990-х: вона листувалася з письменниками і художниками-дисидентами, про неї знали, – розповідає заступник директора Мистецького Арсеналу Юлія Ваганова. – Зробили кілька документальних записів, де Параска співає, читає вірші. Після її смерті вивченням творчості Параски активно займався Олександр Чайка. Він же розповів про художницю режисерові Максиму Руденкові, який згодом став одним з авторів ідеї нашої виставки і зняв чудове кіно про Параску “Портрет на тлі гір”.

Точка відліку виставки “Подолання гравітації” – 2015 рік. Тоді група кураторів – Максим Руденко, Інга Леві, Катерина Бучацька – знайшла в будинку Параски, під ліжком, її фотоархів. Це були величезні коробки з негативами, частина з яких виявилася зіпсованою часом і грибком. Куратори почали відновлювати плівки, друкувати фотографії – і побачили багатогранність, глибокі ідейні зв’язки між сюжетами і реальністю сформованого самобутнього фотографа. Так почалася історія відкриття фотоархіву Параски.

Фотоархів Параски Плитки-Горицвіт – документ часу: це один з найоб’ємніших в Україні архівів, який фіксує соціальні і політичні зміни в Криворівні і в регіоні загалом протягом майже 50 років, з 1950-х до середини 1990-х. Параска документувала життя села: поховання і весілля, дні народження і Великдень; фіксувала те, як одягалися люди, які зачіски і прикраси носили, як відзначали свята і прикрашали кошики для Великодня. Іноді влаштовувала фотосесії та перформанси: наприклад, в одному із залів можна побачити невелику серію фотографій односельчан Параски в сарі – художниця пошила їх з підручної тканини і влаштувала зйомки.

Письменницький доробок Параски Плитки-Горицвіт об’єднаний під заголовком «Подарунок рідному краєві» — 46 великих рукописних і друкованих на машинці книг по 500 сторінок кожна, а також десятки маленьких книжечок з її ілюстраціями та в саморобних палітурках. Рукописи вирізняються винятковою каліграфією.

Серед них низка духовних філософських творів: «Молитва — дар Божий», «Помолімося за мир благости», «Небесному Престолу від підніжжя землі», «Молитви во славу святого Хрещення України-Руси», «Вінець Боголюбія». Інший цикл творів — народний: «З народних повісток», «Співанке Гуцулсков говірков», книга-альбом «Доля гуцулки».

Параска упорядкувала словник гуцульської говірки, писала верлібри, казки й фантастично-пригодницький роман «Індійські заграви» про пригоди гуцулів в Індії, також вела щоденники.

Після кожної написаної книги Параска оформлювала її, робила витинанку, малювала ілюстрації. 2008 року видано першу книгу Плитки-Горицвіт — «Старовіцкі повісторькє», написану гуцульською говіркою з поясненням значень деяких слів. Написала книгу «Дівоче серце», де зібрала коломийки. Письменниця завжди говорила, що для неї книги були як діти.

Головна інтрига – коли в Україні з’являться музей Параски Плитки-Горицвіт і фонд, який вивчає її спадщину? Питання поки що відкрите: юридично власником всіх об’єктів, створених художницею, є громада Криворівні, а її хата перебуває під наглядом далекої родички і слугує неофіційними музеєм.

Виставка Параски Плитки-Горицвіт працюватиме в Мистецькому Арсеналі до січня 2020 року.

Жовтень 23, 2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *