Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

Краща за ЄС і США. Навіщо Україні відкриті дані

Олексій Іванкін, засновник Opendatabot


В Україні чиновники оприлюднюють далеко не всю потрібну громадянам інформацію. Разом з тим, у нас опубліковано більше даних, ніж у ЄС чи США

У грудні 2017 року Кабмін ухвалив постанову №835 “Про затвердження положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних”.

Перелік наборів даних був збільшений майже вдвічі. Також у документ були внесені принципи відкритих даних.

Я покажу на прикладах, як повинні працювати ці принципи і навіщо вони потрібні.

Відкритість за замовчуванням

Відкритість даних залежить від програмного забезпечення. Нові інформаційні системи повинні розроблятися з урахуванням вимог до відкритих даних. Однак в Україні продовжують створювати системи, не налаштовані для доступу до даних.

Наприклад, недавно Державна фіскальна служба розробила систему, яка дає можливість переглядати податкові накладні. На базі цих даних можна було надати бізнесу доступ до податкових накладних у деперсоналізованому вигляді. Однак отримати таку інформацію ця система не дозволяє.

Відкритими мусять бути не лише дані, вказані у постанові, а й ті, які мають суспільну важливість. Натомість більшість державних органів посилається на постанову, мовляв, там цього набору нема, тому ці дані публікувати не потрібно.

Оперативність — чи не найбільша проблема українських відкритих даних. У постанові вказано, що дані повинні оновлюватися відразу після їх зміни. В Україні ж державні органи викладають інформацію у кращому випадку раз на тиждень.

Скажімо, Мін’юст публікує дані Єдиного державного реєстру саме з такою періодичністю. ДФС оновлює реєстр податкових боржників раз на місяць, причому у доступ інформація потрапляє 13 числа за перше число місяця.

Доступність і використання

Відкриті дані повинні бути в такому вигляді, щоб у громадян не було потреби їх додатково обробляти і перевіряти. Інакше ці дані буде неможливо використати.

Власне, іноді так і виходить. Наприклад, Антимонопольний комітет України публікує так званий чорний список компаній, яким заборонено брати участь у державних закупівлях. Іноді рішення АМКУ оскаржуються в судовому порядку. Ця інформація оновлюється з помилками і використати її неможливо.

Порівнянність та інтероперабельність

Споживачі інформації повинні мати можливість легко об’єднувати та порівнювати дані з різних реєстрів. Для цього їх необхідно мати унікальний ідентифікатор. Постанова №835 не регламентує, які саме поля мусять бути вказані у наборах даних, тому розрізнені набори поєднувати досить складно.

ДФС публікує назву компанії, її адресу, розмір боргу і керівника фіскальної служби, до якої належить компанія. Оскільки назва не є унікальним ідентифікатором, то при порівнянні цих даних з іншими реєстрами втрачається понад 10% інформації.

Крім того, власники компаній у ЄДР та чиновники не мають ідентифікатора особи. Відповідно, неможливо однозначно зробити висновок щодо конфлікту інтересів, оскільки прізвище, ім’я та по батькові різних людей можуть збігатися.

Покращене урядування і залучення громадян

Для залучення громадян слід публікувати дані, від яких залежать їх життя та здоров’я. Це можуть бути результати пожежних перевірок шкіл, дані МОЗ про епідемії, дані санепідемстанцій, газових служб. У постанові №835 цих даних нема.

Відомості про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху дозволять людям оперативно дізнаватися про їх притягнення до відповідальності, сплачувати штраф або оскаржувати його.

Інклюзивний розвиток та інновації

Державні органи повинні заохочувати використовувати їх дані: починаючи з покращення якості даних і закінчуючи інформаційною кампанією на цю тему.

Поки що все інакше: якість даних страждає, дані не завжди зберігаються в одному місці, державні органи створюють власні портали відкритих даних. Все це ускладнює роботу з ними і не мотивує використовувати відкриті дані активніше.

Заради справедливості слід сказати, що в Україні опубліковано більше даних, ніж у ЄС та США. Скажімо, у нас є у відкритому доступі реєстр бенефіціарів, державні тендери, судовий реєстр. Якщо темп розвитку відкритих даних не буде знижений, Україна цілком може стати світовим лідером з відкритих даних.

Джерело: https://www.epravda.com.ua/columns/2018/02/2/633561/

Лютий 11, 2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *