Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

Як виростити нові політичні еліти?

Катерина Одарченко, політтехнолог "SIC Group Ukrainе"


Гіларі Клінтон, в своїй книзі “HardChoices”, описувала ситуацію, коли Держдеп США не бачив необхідності підтримувати революційні рухи в Єгипті, оскільки, виходячи з доповідей аналітиків, не було можливості якісної зміни політичного режиму та приходу нових політичних лідерів. Подібні одкровення можуть засмутити щиро віруючих в ідеали західної демократії, адже правління Хосні Мубарака важко було назвати демократичним, а його країну квітучою. Я згадала цю історію як ілюстрацію того, що не завжди зміна влади або персоналій, що знаходяться при владі, веде до зміни якості прийняття рішень. Нові люди далеко не завжди мають достатньо знань та вмінь, а інколи і просто бажання для проведення реформ на системному рівні. Якщо переходити вже на новішу історію України – ми спостерігаємо схожу ситуацію: підвищені очікування від “нової команди” влади і віра в “нові обличчя”. Подібні стереотипи провокують, в кінцевому рахунку, зміну емоційних поривів та симпатій, виникнення антипатій до лідерів, схильність до політичної реклами і тотальну відсутність реальних смислів у політичній кон’юнктурі.

Якісно нові формації не створюються на порожньому місці з допомогою якихось політичних методик чи практик. Вони виникають, проходячи еволюційний шлях. Логічним буде питання – в яких же інституціях відбуваються необхідні процеси, що здатні породити нові політичні еліти? За моєю оцінкою, таких джерел може бути декілька.

Перш за все, це сьогоднішнє оточення фінансово-промислових груп. Я маю на увазі не наближене “внутрішнє коло”, а прагматично-думаючих менеджерів і стратегів компаній. Подібні люди здатні розпізнати вигоду в переході до нової системи існування держави і при цьому сформувати необхідний ресурс і капітал для реалізації власного бачення.

Другим джерелом можуть стати спільноти, що виникли на фундаменті освітніх систем. Подібні спільноти здатні виникнути в процесі кооперації випускників  найбільш прогресивних ВНЗ. Важливим чинником виступає все більша мобільність студентів та їх доступ до досвіду й навичок роботи в країнах розвинених демократій.

Третє джерело базується на сформованій західній традиції створення нових еліт (зокрема США). Це розвиток клубів та спільнот, які поєднують людей з певними інтересами. В Україні подібні інституції ще в зачатковому стані, проте бурхливий розвиток комунікаційних технологій значно спрощує способи знаходження “собі подібних”. Звичайно диференціація інтересів надзвичайно велика, проте саме подібні об’єднання можуть трансформуватися в політичні рухи ба навіть протопартійні формування. Крім того, подібні об’єднання, на відміну від сучасних українських партій, мають внутрішні мерітократичне і демократичне налаштування. Це в підсумку може дати партійну побудову, схожу на західні аналоги з системами внутрішнього розвитку і формування спільноти, що якісно відрізняється від створених штучно вертикалей.

На жаль, даний прогноз навіть мінімально можливий на середньостроковий період – тобто на 5-7 років. І головною проблемою є та архаїка, котра стало присутня в сучасній політичному житті країни. Особистості та партії, які зараз перебувають та продовжують приходити до влади, їх методи роботи з виборцями, організація офісів – все це морально застаріло й не відповідає актуальним викликам навіть усередині країни, вже не кажучи про світ. А методи диктують й подальшу стратегію поведінки: це дзеркало свідомості лідерів і стейкхолдерів. І я кажу про це з точки зору людини, яка розуміє майже всі реальні механізми політичної структури усередині країни.

 

Лютий 7, 2018

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *