Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

ЯК ВСТАНОВИТИ РЕКОРД

знає керівниця Національного реєстру рекордів Лана Вєтрова


Найстарший рекордсмен у нас – 97-річний тенісист, наймолодша – 11-місячна дівчинка, яка навчилася кататися на роликах раніше, аніж ходити.

Лана Вєтрова очолює Національний реєстр рекордів десять років, а до цього майже чверть століття працювала у журналістиці. Каже, що не всі рекорди мають бути мотивацією для інших, іноді вони встановлюються заради емоцій.

Говоримо з нею про те, як стати рекордсменом і як українцям потрапити у Книгу рекордів Гіннеса, про рекорди, які встановлюють родини, а також про рекорди дивні та з ідеєю.

Розмовляємо, долаючи шлях із чергового фіксування рекорду на Херсонщині, за кермом мікроавтобуса чоловік пані Лани – Дмитро Єсипчук, він забезпечує у проєкті технічні питання. Пасажирами їдуть собаки Дзиґа та Укроп, які, як каже пан Дмитро, ображаються, якщо їх лишають удома.

У КРИЗОВІ ПЕРІОДИ УКРАЇНЦІ НЕ ВІДМОВЛЯЮТЬСЯ ВІД РЕКОРДІВ, А СТВОРЮЮТЬ НОВІ НАПРЯМКИ

– Яким минулий рік був для Національного реєстру рекордів?

– Загальна тенденція свідчить про збільшення кількості рекордів упродовж року, ми вийшли на пів тисячі за рік. Це потужний ритм роботи. Хоча, звісно, було кілька періодів, які ми називаємо, скажімо так, кризовими. У 2014 році ми думали, що рекорди взагалі припиняться, бо розпочалися військові дії на сході країни і всім було, перш за все, тривожно за долю України й українців. Але, знаєте, мабуть, є така ментальна здатність українців мобілізуватися в складний період, і, на наш подив, масово почали надходити заявки на реєстрацію рекордів патріотичної тематики. Це і найдовші прапори, і масові рекорди з національною символікою, і флешмоби у вишиванках, і наймасовіші виконання гімну тощо. Ще один кризовий рік – це був перший локдаун, пандемія, карантин, і ми також думали, що це вплине на кількість рекордів. Але у цій ситуації з’явився новий напрямок, а саме – онлайн-рекорди. І першими ще в період перед локдауном зареєстрували масовий онлайн-рекорд педагоги. Дуже важливо, що якраз педагоги першими зорієнтувалися в тій ситуації, бо саме від них залежало «самопочуття» освітньої сфери в нових умовах у цілому, і рекордів цієї тематики зокрема.

Як результат – сьогодні ми маємо потужну категорію масових онлайн-рекордів із використанням відповідних платформ і сервісів. Також цікаво, що в період локдауну активізувалися рекорди, які дивують своєю креативністю. Це пов’язано з тим, що у людей на самоізоляції з’явилося більше часу для себе, для вдосконалення якихось унікальних здібностей, багато людей згадали свої хобі, вміння поза власними професійними сферами. Ми зареєстрували цікаві рекорди, наприклад, максимальний час набивання тенісного м’ячика торцем ручки тенісної ракетки, забіг на лопатках на рухомій платформі, найшвидше читання репу, скоромовок тощо. Це ті рекорди, ідея яких з’явилася у людей якраз на самоізоляції.

МИ НІКОЛИ НЕ РЕЄСТРУЄМО РЕКОРД, В ОСНОВІ ЯКОГО НАСИЛЛЯ, ПРИМУС, НЕГУМАННЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

– Рекорд має здивувати – ви так казали?

– Не всі рекорди роблять для того, щоб надихати. Взагалі я вважаю, що рекорди насамперед мають викликати емоції, показувати, в якому багатогранному та дивовижному світі ми живемо. Емоції – це насправді велика цінність, людина живе ними. Це можуть бути і здивування, й захоплення, і навіть негативні емоції. Коли мені кажуть, що той чи інший рекорд безглуздий, я відповідаю, що нема безглуздих рекордів, бо якщо ви запам’ятали цей рекорд, розповідаєте про нього друзям, ви разом смієтесь чи радієте, у вас поліпшився настрій – значить, свою місію цей рекорд виконав.

– Але ви опублікували гнівний пост про ситуацію, коли молоді люди загнали в тату-салон порося і заявляли, що то начебто рекорд. Тобто, де межа, чи є табу, чи відмовляєте ви з етичних міркувань?

– Ми ніколи не зареєструємо рекорд, в основі якого – насилля, примус, негуманне ставлення до природи. Я би в цьому контексті навіть не вживала слово «рекорд». Бо до самого рекорду такі випадки не можуть мати жодного відношення. Тут більш доречно говорити про роботу поліції, аніж експертів з рекорду.

– А як ви почали займатися фіксуванням національних рекордів?

– Я професійний журналіст, а журналіст має потребу постійно отримувати цікаву, живу інформацію, бути у пошуку нових, нестандартних тем, ексклюзивної інформації. Саме цим і близька робота реєстратора рекордів. Просто зараз у мене трохи завдання змінилося, нині я більше ньюзмейкер, я пропоную новини. У рекордах я десять років, а в журналістиці – двадцять три.

– Скільки за ці роки подолали кілометрів, подорожуючи Україною?

– За цей рік порахували, що лише у нашої експертної групи – 70 тисяч кілометрів, які ми проїхали країною, а у нас є три експертних групи. Але знову таки, це нормальна робота, не подвиг. Саме цей етап – поїхати і зареєструвати рекорд – уже як вершина айсберга. Бо основна робота проводиться до цього: від моменту, коли людина виявить ініціативу і подасть заявку, до того часу, коли буде ухвалено рішення Експертної ради про схвалення рекорду. Ми в своїй діяльності не вигадуємо велосипед, працюємо за міжнародною методологією, прийнятою пів століття тому Книгою рекордів Гіннеса. Уже десять років, як ми підписали угоду з Книгою рекордів Гіннеса про обмін інформацією. Для цього ми двічі пройшли міжнародний аудит у незалежній брюссельській компанії – це підтвердження якості наших послуг. Це дало нам можливість працювати не лише з національними рекордами, а й реєструвати світові досягнення. Сьогодні наша книга відкривається великим розділом світових і міжнародних рекордів.

РЕКОРД – ЦЕ ДУЖЕ ПОТУЖНИЙ МЕСЕДЖ, ЯКИЙ ВИ ПРОДУКУЄТЕ СВІТОВІ

– Ви подорожуєте не самі, з вами завжди дві собаки – Дзиґа та Укроп.

– Це собаки, яких ми 7 років тому забрали з притулку, і скрізь, де ми, там і вони, ми їх називаємо нашими помічниками й асистентами. Наші рекордсмени вже й не уявляють, щоб ми приїхали без них, і навіть перепитують, чи будемо ми у повному складі, бо вони вважають їх талісманами.

Ми не просто так їх возимо з собою, не просто так ця ідея виникла. Багато людей бояться забирати тварин із притулків та з вулиці, бо не знають, як вони сприймуть життя в сім’ї. Ми на нашому прикладі хочемо показати, що собаки з притулку цілком нормально вживаються у нових для себе умовах, і взагалі це – найкращі супутники життя. Вони чудово пристосовуються до життя в родині, навіть якщо у вас дуже активне життя, бо для собак головне – бути разом зі своїми господарями. Часто чуємо, як люди кажуть: ми не знаємо, як собака буде почуватися вдома, адже він сидів довго у клітці, чи він пристосується до нашого ритму?.. Повірте, якщо вони до нашого ритму пристосувалися, то до вашого пристосуються точно. Наші собаки – актори, вони знімаються в реаліті-серіалі й мають свій ютуб-канал – ми показуємо світ, як він сприймається очима собак. Там є багато серій і про рекорди.

А ще Дзиґа та Укроп – самі рекордсмени. Дзига офіційно визнана рекордсменкою України в номінації «Перша собака, яка здійснила політ на параплані в тандемі». Укроп – учасник рекорду, організованого телеканалом «Україна», в номінації «Наймасовіший бій подушками». Разом наші песики – рекордсмени в номінації «Перший прямий радіоефір за участю собак». Вони знімалися в серіях, де кренили яхту і так допомагали вигравати яхтові перегони, тричі піднімалися на Говерлу, літали другим пілотом на літаку-амфібії, аерошуті та паратрайку, каталися на сноуборді, SUP і на витягах на гірських схилах, тестували перший в Україні й світі аквалімузин. Їхнє життя настільки різноманітне, що вони вже й забули мабуть, як цілодобово сиділи замкненими в клітках притулку.

– Які минулорічні рекорди запам’яталися вам особисто? Що вам ближче було?

– Взагалі, для нас цінні ті рекорди, що несуть у собі ідею. Насправді рекорд – це дуже потужний меседж, який ви продукуєте світу. Як приклад назву рекорд, що ми зафіксували на Херсонщині – перша в країні спеціалізована ділянка з вирощування люфи.

Це не просто ділянка люфи, це та ідея, яку люди закладають, реєструючи такий рекорд: робіть світ навколо себе чистішим і безпечнішим. У нас є рекордсмен, він також і рекордсмен Книги рекордів Гіннеса (ми вручаємо Сертифікати Гіннеса рекордсменам в Україні), Олег Тягнизуб, який опікується тваринами. От його меседж: я сильний і я захищаю слабших, бездомних тварин, які не можуть себе захистити. На його виступах постійно збираються кошти на благодійність – саме на допомогу притулкам для тварин. Ми, до речі, записали ролик на захист бездомних тварин, і на цю ініціативу відгукнулися найтитулованіші рекордсмени України та світу – перша українка на Евересті Ірина Галай, рекордсмен України та світу, згаданий уже знаменитий Олег Тягнизуб, відомий шоумен і телеведучий Ігор Кондратюк, дівчинка-вундеркінд Злата Поплавська та інші. Насправді, ми хочемо, щоб рекордсмени не лише встановлювали рекорди і доводили собі та іншим, що рівних їм немає в Україні й навіть у світі, а й займали активну позицію в суспільному житті та насамперед завжди були на стороні захисту тих, хто слабший.

Я дуже люблю рекорди, які встановлюються родинами. Емоції, що переживаються разом – безцінні, вони об’єднують родину, роблять її непереможною єдиною командою. Один із «найсвіжіших» таких – найбільший органічно вирощений в Україні кизиловий сад – це також родинний рекорд. Це праця всієї родини Ольшанських із Запорізької області, рекорд, що показує важливість органічного вирощування.

Мене вразив рекорд маленького хлопчика зі Львівської області – 6-річного Марка Данчевського, який упізнав і назвав усі країни лише за їхніми контурами. Ви запитаєте: як це можливо, щоб такі малі діти досягали таких вершин, які не під силу навіть дорослим?! Можливо! І знаєте чому? Бо за дитячими плечиками стоїть найпотужніша в світі сила – підтримка сім’ї та родини.

Є рекорди – вияви мужності людей, прояви їх сили волі. Ця категорія так і називається – «Сила волі». У нас є, наприклад, рекорд, що встановлений 33-річним Володимиром Мойсеєм із Бердянська, який втратив у ДТП руку по плече, але не втратив сили волі й бажання довести, що людина навіть у такій ситуації здатна на рекорди. Він постійно займається спортом, показує приклад мужності молоді (Володимир Мойсей встановив рекорд України, піднявши 260 кг однією рукою – авт.). На досягнутому він не зупинився – і цього ж року встановив рекорд жиму гантелей. У нього прекрасна родина, яка в найскладніший період життя стала його підтримкою. І це дало сили йому навіть із такої складної життєвої ситуації вийти переможцем. Я називаю його «Незламний Мойсей».

НЕМАЄ ОБМЕЖЕНЬ – НІ ЗА ВІКОМ, НІ ЗА СТАТУСОМ, НІ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ

– Як людина, яка хоче встановити рекорд, має діяти, як привернути увагу Hаціонального реєстру рекордів?

– Насправді, заявитися на рекорд сьогодні може будь-хто, немає обмежень ні у віці, ні у статусі, ні у географії проживання. Ми працюємо за міжнародною системою – аналогічно до Книги рекордів Гіннеса. Кожна заявка проходить чотири етапи. На першому потрібно зайти на сайт НРР і натиснути на кнопку «Подати заявку на рекорд». Система прийому заявок повністю автоматизована, ви одразу отримаєте реєстраційний номер та статус «Рекордну справу відкрито!» На другому етапі формується доказова база. Експерт, до якого потрапляє ця заявка, починає з нею працювати – у вас можуть попросити додаткові фото- чи відеопідтвердження, деталізувати техніку виконання вправи або механіку підготовки події. Також дізнаємося більше про людину, з’ясовуємо, чому вона вирішила встановити рекорд.

На третьому етапі “рекордна справа” переходить у роботу до відділу експертизи. Там експерти аналізують інформацію про аналогічні рекорди в Україні й світі. І лише після цього, на четвертому етапі, Експертна рада приймає рішення: підтвердити заявку чи відхилити. Інформацію про статус рекордної справи заявник щоразу отримує через смс-повідомлення.

Якщо заявку відхилено, то це буває з різних причин – можливо, такий рекорд уже є, або ми бачимо, що він недостатньо підготовлений, або переоцінені сили самого рекордсмена. Я вважаю, що це нормально, коли рекордсмен переоцінює свої сили. Адже краще переоцінити себе, ніж недооцінити. При бажанні рекордсмен до заявленого рівня ще дійде, просто треба для того трохи більше часу і зусиль. Ми зажди пояснюємо, чому відмовили, навіть консультуємо і розповідаємо, що треба зробити, щоб усе-таки рекорд відбувся.

– А чи учасник сплачує за послуги?

– Тридцять відсотків рекордів реєструються за рахунок Національного реєстру рекордів, це рекорди людей з інвалідністю, учасників АТО, багатодітних родин, пенсіонерів. Решта платять за послуги з реєстрації рекорду.

– А щоби потрапити у Книгу рекордів Гіннеса, це людина має сама ініціювати чи ви обираєте такі рекорди?

– Ми саме для того й підписали угоду, щоб полегшити шлях українцям до світового визнання. Раніше українцеві потрапити у світову Книгу рекордів Гіннеса – то було все одно, що на Марс злітати. Зараз це нормальна планова робота нашого міжнародного відділу, який уже давно функціонує в Національному реєстрі рекордів, проводить щоденні комунікації з Гіннесом, знає особливості спілкування з їхніми суддями і як на них реагувати, всі підводні камені, що виникають під час обговорення номінації чи доказової бази. Звісно, тут важлива ініціатива, рекордсмен повинен заявити, що він готовий до світового рекорду. Якщо ми очевидно бачимо, що рекордсмен іде на національний рекорд, але це може бути й світовим досягненням, то повідомляємо йому про це. Але ми намагаємося, щоб українці спершу заявляли про себе національним рекордом, а далі вже передаємо Гіннесу всі матеріали і чекаємо результатів від них.

Ми цього року представили ще більше українців, яких внесли у Книгу рекордів Гіннеса, представили вже двома розворотами. Система працює так: якщо Гіннес приймає позитивне рішення, вони нам пересилають свої сертифікати, а ми тут в Україні їх вручаємо. Таким чином світ дізнався про таких унікальних українців, як колекціонерка Надія Комарова з Дніпра, що має найбільшу колекцію предметів у вигляді сонечок – божих корівок (бедриків – ред.). Ми нарахували на національний рекорд 11 тисяч предметів, коли ж почали рахувати для Гіннеса і дійшли до 5 тисяч, там сказали, що все, достатньо. Олег Тягнизуб, який тягне зубами надважку техніку – літаки, кораблі, плавкрани, гелікоптери, вагони, також внесений до Книги рекордів Гіннеса. Ще надзвичайно цілеспрямований чоловік, стронгмен з Кривого Рогу В’ячеслав Павлійчук, який за хвилину в становій тязі 68 разів підняв 100-кілограмову штангу. Світовим рекордсменом є і козак із Запоріжжя Владислав Яровий, який жонглює всліпу палаючою гирею, та багато інших. Коли кажуть, що наші чоловіки найсильніші у світі, – це правда. Олексій Новіков у віці 24 років визнаний найсильнішим чоловіком планети. До речі, найсильніша жінка планети – також українка, Ольга Лящук, і вона не лише сильна, а й гарна, як усі українки, – бере участь і в конкурсах краси.

– А який рекорд можна назвати найдивнішим?

– Молодий хлопець із Житомира захотів повторити рекорд із Книги рекордів Гіннеса. Він зробив просто – взяв книгу, почав гортати і дивитися, що він може повторити. Знайшов такий рекорд – взяв і перебив його. Це був дуже дивний рекорд, про нього довго говорили – найбільша кількість яєць, які хлопець розбив лобом. Ми ще думали, як ті яйця кріпити на столі, зйомки робились у межах телешоу «Україна має талант». У студії панувала позитивна атмосфера – люди повеселилися. Також цікавий був рекорд, коли хлопець робив пропозицію своїй дівчині: щоб підкорити її серце, він запланував перелетіти через Дніпро на найбільшій кількості звичайних повітряних кульок. Він тестував, чи зможуть кульки, надуті гелієм, втримати масу його тіла, він вирахував це математично, практично все перевірив. Вона його чекала на протилежному березі, й усе вийшло, але потрапив він до своєї коханої весь мокрий, в такому не дуже презентабельному вигляді, бо в кінці його просто волочило по воді, але дівчина сказала «так». Також був цікавий рекорд, зроблений до жіночого дня: хлопець вигадав найдовший комплімент своїй дівчині, що тривав 7 хвилин, і жодного разу рекордсмен не повторився, він був правдивий, тобто це не вигадані епітети, а те, що відповідало зовнішності, характеру, звичкам коханої. Було дуже зворушливо.

– Який найповажніший і наймолодший вік рекордсменів?

– Найповажніший – це 97 років, ми його внесли в цьому році у Книгу рекордів Гіннеса, це найстарший тенісист, який бере участь у міжнародних змаганнях, – харків’янин Леонід Станіславський.

Дуже важлива умова Гіннеса була, щоб він не просто грав у великий теніс, а саме брав участь у міжнародних змаганнях. І він справді змагається у таких турнірах, проблема лише в тому, що йому важко знайти відповідного за віком спаринг-партнера, бо коли йому виставили 80-річного, він сказав: так він же для мене молодий! Наймолодший рекордсмен? Я пам’ятаю той час, коли дивувалася трирічній рекордсменці. А сьогодні у нас наймолодша – 11-місячна дівчинка, яка навчилася кататися на роликах раніше, аніж почала ходити. Все молодші й молодші діти стають рекордсменами, це пояснюється тим, що у батьків є можливість займатися своїми дітьми, відкривати у них нові таланти. А головне – виховувати у них характер переможця.

 

Ірина Староселець

 

Джерело: https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3386534-lana-vetrova-kerivnica-nacionalnogo-reestru-rekordiv.html

 

 

Січень 20, 2022

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *