Сайт українського успіху

Спорт, політика, суспільство, бізнес, новини

Чому Україні потрібен ліберальний ринок землі

Олег Гавриш, економічний журналіст, телеведучий


Україна має ідеальні умови для ведення сільського господарства. На країну припадає 10% світових запасів чорнозему. Наші ґрунти – найродючіші в світі, їхня площа перевищує будь-які аналогічні європейські показники. Але в сільському господарстві ми, по суті, пасемо задніх.

Наприклад, розмір нашого аграрного експорту вп’ятеро менший, ніж у Голландії. Як таке взагалі можливо? Спробуємо розібратися.

Про те, що країни можуть мати просто неймовірні природні ресурси та програвати сусіднім державам, дуже яскраво говорить приклад видобувачів нафти.

Які країни мають найбільші запаси нафти у світі? Перше місце за підтвердженими запасами посідає Венесуела. Тут 300,8 млрд барелів. Водночас запаси Саудівської Аравії не перевищують 266,4 млрд барелів. На четвертому місці — Іран (158,4 млрд барелів), на одинадцятому – Нігерія (37 млрд барелів), на сімнадцятому – Ангола з 8,2 млрд барелів.

Для порівняння: за рівнем ВВП на рік на людину Венесуела посідає 92 місце, Іран – 101 місце, Ангола – 122 місце, а Нігерія – 144 місце в світі. Очевидно, що запаси нафти в цих країнах величезні, але вони не приносять жодної користі їхнім власникам. Тож у чому причина такого дивного стану справ?

Насправді, головна причина така: нафтова промисловість у всіх зазначених країнах належить державі. Вона, по суті, націоналізована. Чому це погано та неефективно? Перш за все, відсутня конкуренція між компаніями, які освоюють природні ресурси. Крім того, у названих країнах не може працювати західний капітал, а це означає відсутність нових технологій, які могли б покращити роботу підприємств. Власне, націоналізація нафтової промисловості призводить до того, що гроші ззовні на розвиток видобутку надходити не будуть. А власних ресурсів у зазначених держав на практиці ніколи не вистачає.

Одним словом, бідність і технологічна недорозвиненість країн, як-от Венесуела, Іран або Ангола, визначається саме їхньою закритістю від зовнішнього капіталу. Зокрема і заборонами на діяльність у сфері видобутку нафти для іноземних інвесторів, які сповідують уряди цих країн.

Порівняймо це з тим, що відбувається з Україною та нашим ринком агропродукції. Розмір земель сільгосппризначення в Нідерландах становить 1,8 млн га. Обсяг експорту аграрної продукції з країни – $113 млрд. В Україні розмір земель сільгосппризначення – 41,6 млн. га. Обсяг експорту аграрної продукції – $18 млрд. Уп’ятеро менше, ніж у Нідерландах.

Хоча якість землі в Україні — одна з кращих у світі. Набагато краща, ніж у Нідерландах. Тож у чому феномен північної країни?

У тому, що ринок землі там ліберальний. Будь-яка поважна західна корпорація може придбати ділянку землі та спокійно інвестувати в нові агропроєкти.

Розмір землі у власності не встановлений. Податок на купівлю в розмірі 6% від вартості угоди сплачує покупець. Але він може бути звільнений від податку, якщо гарантує, що буде використовувати землю для сільськогосподарських цілей протягом щонайменше десяти років. Додатково стягується нотаріальна плата.

Завдяки відкритому та ліберального ринку землі, земельні ділянки використовуються ефективно. Сьогодні в Нідерландах використовують інноваційні системи виробництва, які забезпечують продуктивність, що вп’ятеро перевищує середньоєвропейську. Ціна на сільськогосподарську землю є однією з найвищих у ЄС та світі.

Чому такий ринок кращий? Тому що інвестори не бояться вкладати сотні мільйонів доларів у складні технології, які окупаються за десять років. Наприклад, у те, щоб побудувати зрошувальні канали і правильно забезпечувати рослини вологою.

Або, скажімо, закупити комп’ютеризовану та автоматизовану ферму. Така виробляє найкращі види агропродукції, але вимагає значних інвестицій. Якщо велика компанія не може бути впевнена в тому, що земля залишиться у її власності, як це буває в Україні, вона просто не бачить сенсу в таких інвестиціях.

Для Голландії агросектор – галузь високих технологій. За даними видання Dutchreview, витрати на R&D (наукові дослідження та розробки) у голландських агрокомпаній з кількістю працівників понад десять осіб зросли на 19% за 2018 рік – до 864 млн євро. Для інших галузей голландської промисловості показник зростання інвестицій в R&D в середньому склав 11%.

Володіючи власною землею, аграрії в Голландії не мають проблем із залученням дешевих банківських кредитів. Насамперед, вони можуть дати землю в заставу, і таким чином залучити безризикове для банків, а значить і дешеве фінансування.

Нарешті, головна причина успішної роботи голландського ринку полягає в тому, що безліч великих компаній бажають інвестувати в нього. А також привнести й використовувати найсучасніші розробки в аграрній сфері. У Голландії працює понад 2 тис. великих інвестфондів, які вкладають гроші в АПК країни. Загальний обсяг інвестицій в голландський АПК утридцятеро перевищує український.

Очевидний приклад для того, щоб відповісти на питання: навіщо Україні ліберальний ринок землі.

Джерело: https://thepage.com.ua/ua/experts/chomu-ukrayini-potriben-liberalnij-rinok-zemli?fbclid=IwAR1WeEJCW9ECQ1B954hepaRnuBwb5ihA1rkk_JPgY4d0DWnQFwVYEu1jl0Y

Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Листопад 13, 2019

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *